Шановний пане 7 Президент України.
Я не знаю, як Вас звати і коли Ви сядете за свій робочій стіл, але знаю, що Вам випаде найскладніша задача. Такого не випадало жодному з Ваших попередників. Я дуже хочу вірити, що Ви будете главою держави Україна, а не Малоросія по суті чи по формі.
Пане Президенте, якщо станеться так, що Ви цей текст побачите, сподіваюся, він матиме для Вас якісь корисні акценти, але пишу його більше для себе. Бо втілення чи невтілення Вами зазначених нижче думок, буде маркером і підставою – чи варто мені радити дітям і онукам пов’язувати своє життя із Україною.
Пане Президенте, якщо Вас обрали, то велика російсько-українська війна, скоріш за все, поставлена на паузу. Якщо Ваше прізвище не Зеленський, то епоха упоротого політичного хамства на престолі завершилася.
Скоріш за все Ви, пане Президенте, маєте травмоване і розшароване суспільство, котре пригнічене результатом війни, розчароване в світовому порядку і партнерах. Але я дуже сподіваюся, що, поруч із цим, суспільство не в розпачі, а прагне відновлення країни та справедливості. Принаймні краща, розумніша, активніша його частина. Справедливості в її найбільш прямому розумінні – відповідальність за скоєні злочини.
Так от, пане Президенте, як пересічний громадянин країни, я сподіваюся від Вас:
1. Трибуналу для усіх, хто призвів, організував, брав участь в катастрофі «Президенство Зеленського». Не політично вмотивованих санкцій чи якихось інших форм суспільно-політичного обмеження, а кримінальних справ за конкретними кейсами. Без мстивого закидання шапками, із холодною головою, виключно за конкретними прецедентами. Переконаний, що в країні є достатньо правників, які здатні побачити злочини і порушення законів, кваліфікувати ці факти і допомогти встановити рівень відповідальності. Кримінальної, адміністративної, політичної тощо.
2. Повного перезавантаження судово-правової системи. Аспіранти Татарова, вихованці Портнова, друзі-колеги Медведчука, кишенькові прокурори, продажні судді, безпринципні адвокати – якщо все це існуватиме надалі так, як воно існує зараз, перспективи держави Україна дорівнюють нулю.
3. ДБР, БЕБ, НАБУ… ці абревіатури дискредитували себе, вони стали інструментом тиску в руках неадекватів.
Пане Президенте, як тільки ці люди зрозуміють, що Ви стали владою із серйозними намірами, вони прийдуть до Вас торгувати своєю лояльністю.
Вони будуть готові здавати усіх, на кого так заповзято працювали. Використайте їх шакаляче бажання, а потім зробіть так, щоб люди, що зрадили покликанню інституції більше ніколи не мали доступ до служіння державі.
4. Ставки на професійність, компетентність і чесність.
Пане Президенте, ніколи не покладайтеся на ознаки «нові обличчя», «тільки ті, хто воював», «жіноча квота» і тому подібне. Єдиним доконаним мірилом якості особи в роботі на країну може бути компетентність. Або Ви запровадите це правило, або Україна ніколи не вийде із зачарованого кола довіри випадковим персонажам.
5. Я чекаю від Вас чесної розмови із суспільством. Краще відверто розповісти про обсяг проблем і задач, котрі треба здолати. Ніколи не годуйте суспільство ілюзіями. Цим Ви можете купити собі короткий період лояльності, але породите розчарування.
Будьте готові, що Вас проклинатимуть сучасники за правильні але непопулярні дії і рішення.
Знайте – за важкі, але правильні дії часто вдячні не сучасники, а нащадки.
6. Подумайте, як виховати суспільство, підвищити його опірність популізму. Це перманентний процес, але Вам випаде запустити його. Це питання національної безпеки.
7. Найголовніше – Вам випав шанс перезаснувати нашу республіку. Зробіть це.
Йдучі до влади, я сподіваюся, Ви замислювалися над тим, що після усього пережитого Україна потребує нового суспільного договору, відвертого проговорення – яким ми бачимо наше завтра і що треба зробити усім для його успішного втілення. Без цього ми ніколи не повернемо вкрадені у нас території і не компенсуємо заподіяні нам збитки.
Пане Президенте, не йдіть на компроміси із совістю, покладайтеся на притомних, будьте системним, чуйте фахівців, рубайте гордієві вузли. Це буде важко, але тим, хто лупатиме цю скалу, буде не соромно. Нікому. А головне – дітям можна буде чесно порадити жити в Україні.
Do or do not, there is no try.
Віталій Гайдукевич.
