Коли розпочинається обговорення миру між ворогуючими сторонами, зазвичай ідеться про взаємні поступки, визнання прав обох народів, пошук формули співіснування. Але не у випадку війни Росії проти України. Тут "мир", запропонований Москвою, означає повне підкорення жертви, легалізацію військових злочинів, визнання захоплень, руйнування самої суті української державності.
27–28 квітня 2025 року через заяви Лаврова, Пєскова, МЗС РФ та супровідні матеріали кремлівських ЗМІ Росія висунула так звані "мирні умови". Однак уже перший погляд на їхній зміст показує: мова йде не про переговори, а про ультиматум, спрямований на остаточну капітуляцію України.
Серед вимог Кремля:
1. Визнання окупованих територій як "російських";
2. Відмова України від вступу до НАТО, закріплена в Конституції;
3. Демілітаризація — фактичне роззброєння країни;
4. Денацифікація — повна ліквідація української національної ідентичності;
5. Скасування всіх санкцій проти Росії та повернення заморожених активів.
Кожен із цих пунктів окремо є неприйнятним. Разом вони складають план остаточного демонтажу української державності, руйнування України як суверенної нації й перетворення її на колоніальну провінцію Москви.
Кожна вимога москви — це відтермінована бомба, що закладена в тіло української державності. Виконання хоча б однієї з них призведе не до миру, а до агонії і розпаду. Відмова від територій, демілітаризація, повернення російського впливу на внутрішню політику, пробачення агресії без відповідальності — усе це разом творить пастку, з якої Україна вже ніколи б не вибралася живою.
Втрата територій: ампутація державності
Погодитись на визнання анексії Криму, Донбасу і частин Півдня — це не просто поступка. Це юридичне самовбивство. Це вбиває саму ідею цілісності української держави. Зламавши раз принцип територіальної недоторканності, ми відкриваємо ящик Пандори: сьогодні Крим, завтра Харків, післязавтра Київ. Такі поступки не припиняють війну — вони лише запрошують нову.
Втрата територій несе не тільки економічний колапс через втрату морських портів і промислових центрів. Вона зруйнує моральний фундамент нації. Вона розірве єдність суспільства. Вона перетворить державу на обрізок, який вже не зможе себе захистити.
Нейтралітет і роззброєння: запрошення до нового вторгнення
Нав'язуваний Москвою нейтралітет — це капітуляція, завуальована під дипломатичну формулу. Це ситуація, коли країна офіційно визнає себе безпорадною і беззахисною. Коли Київ відмовиться від НАТО і фактично розпустить армію, ворог отримає ідеальні умови для нового нападу: без зусиль, без опору, без ризиків.
Це не мир. Це очікування нової агресії в атмосфері страху і безпорадності. Історія Будапештського меморандуму 1994 року довела: гарантії без армії нічого не варті. Повторити цю помилку вдруге — це не дурість, це самогубство.
«Денацифікація»: культурний і політичний геноцид
Те, що Росія цинічно називає «денацифікацією», насправді є вимогою стерти українську ідентичність. Скасувати закони про мову, освіту, пам'ять і церкву. Легалізувати московські пропагандистські структури. Примусити державу повернутися до статусу «малоросійської провінції».
Це — політичний і культурний геноцид, перепрошивання свідомості нації, повзуча ліквідація України як суб’єкта світового порядку.
Погодившись на це, ми власноруч створимо умови для внутрішнього розпаду, для громадянського опору, для втрати самої душі нашої країни.
Економічна капітуляція: допомога агресору відбудувати свою міць
Кремль хоче, щоб Україна не просто пробачила війну, а ще й допомогла фінансово агресору. Повернення заморожених активів, скасування санкцій, відмова від репарацій — це не мирний жест. Це фінансування майбутніх воєн проти нас самих.
Жодна країна, яка себе поважає, не може погодитися з тим, щоб сама оплачувала власну поразку.
Відповідь України: не капітуляція, а справедливість
Коли нам кидають ультиматум, відповіддю не може бути приниження або торгівля собою. Відповіддю має бути власний ультиматум. Світ повинен зрозуміти: якщо ми говоримо про мир, то не на основі капітуляції України, а на основі капітуляції Росії.
План перемоги України — ось справжня альтернатива.
Ми маємо висунути свої умови миру. Не менш радикальні, ніж вимагає Кремль — але справедливі. Ми не лише відмовляємося здаватися. Ми пропонуємо нову архітектуру безпеки Європи і світу, де зло не заморожується — а ліквідовується.
Наш план перемоги:
Повна і публічна капітуляція Росії.
Повне виведення російських військ з усіх окупованих територій.
Демілітаризована зона 500 км вздовж колишнього кордону.
Репарації в розмірі не менше 5 трлн доларів.
Оперативне вступлення України в НАТО.
Денацифікація і роззброєння Росії, демонтаж ФСБ і пропагандистської машини.
Деколонізація РФ, референдуми в її національних республіках.
Міжнародне управління ресурсами Росії та демілітаризація її промисловості.
Нюрнберг-2: міжнародний трибунал над російським керівництвом.
Повна заборона рашистської пропаганди.
План Маршалла для відбудови України.
Створення українського кіберщитового простору.
Психосоціальна реабілітація нації після війни.
Заборона РПЦ як агентурної мережі ворога.
Кремль кидає нам зашморг і просить самих затягнути його собі на шию. Але Україна вже довела, що не буде жертвою.
Ми не погодимося на фальшивий мир ціною самознищення. Наша влада має запропонуватий свій план українців. Ми маємо нав'язуватимемо свою реальність та висувати свої умови. Історія не пробачає націй, які добровільно відмовляються від себе. Ми заплатили надто високу ціну за своє право бути. І ми більше не дамо себе стерти.
